Поважна професія — ариф

Найповажнішою і поза сумнівом, найвпливовішою людиною в селі Омана є «ариф» — наглядач за водою. Ця посада спадкова, вона переходить від батька до старшого сина. Останнім синам доводиться вибирати собі інші заняття, але, ким би вони не стали завжди зберігають в довгих своїх іменах частку «бін-ариф» — «сын наглядача за водою». Оман — країна феодальна, де звичаї та традиції мало змінилися з давніх часів. Серед них — традиція, по якій землю і право на воду тут продають порізно. Слова «життя» і «дощ» у цьому краю звучать однаково — «хайят», і право на воду купувати треба заново щороку. Скільки разів аріф пустить воду на ділянку і коли — вранці, вдень чи ввечері,— залежить від суми внеску. Буде вода — зазеленіють грядки, дадуть плоди фінікові пальми і горіхові дерева, бо земля в Ель-батіне і Дофарі дуже родюча. Щороку в селянських сім’ях підраховують готівку: треба платити за воду, та і бика б купити не гріх, але чи залишаться гроші? Не заплатиш за воду, на що тоді бик, навіщо на нім орати, якщо земля суха? Ні, перш за все вода, плуг тягнути самі будемо! Ті, у кого не вистачило грошей, здають свою землю в оренду, а то і зовсім продають — вирушають на нафтопромисли, наймаються в батраки. Але орати чужу землю далеко не кожен стане- це відвіку вважалося долею невільників. Правда, рабство в Омані офіційно — хоча і не так давно — відмінено. Але ж всі пам’ятають хто чий нащадок! Хоча по способу життя нащадки «хороших родів» інший раз мало чим відрізняються від рабських!