Покинувши Колізей, ми відправилися в один з “найзеленіших” районів Риму, до Авентінському горбу. Пройшовши тінистими алеями, через півгодини опинилися в парку Parco Egerio. Привабили нас там відомі лазні. Вірніше древні руїни Каракальських лазень (Baths of Caracalla).
Вхід в парк 5 євро. Лазні використовувалися аж до 6 століття, хоча побудовані були ще сином Септіміуса Северуса, Каракаллою. Як і ми, древні римляни ходили в лазню не просто з метою помитися, але і поспілкуватися, приєднатися до прекрасного. Каракальські лазні могли вміщати до 1600 чол.
В них навіть знаходилися художні галереї, сади, бібліотеки, конференц-зали і продовольчі магазини. У лазні укладали і розривали операції, а також вирішували важливі політичні питання. Після тяжких праць, розпарені організми кидалися у величезний басейн з прохолодною водою, щоб загартуватися!
Ванни Каракалля ( Baths of Caracalla ) – найкращий збережений комплекс імператорських лазень. Тут були різні кімнати з різним набором послуг в древні часи: починаючи з калдаріума ( caldarium), переходили в тепідаріум ( tepidarium ), і закінчували фрігидаріумі ( frigidarium ).
Масивні стіни і мозаїки все ще приголомшують наш погляд.
На жаль, все красиве мармурове облицювання було розграбоване, за винятком деяких мозаїк високо від землі. Ми гуляли лазнями, приголомшуючись їх розмірами. Здавалося, що йдеш по якихось древніх вулицях, а довкола підносяться античні хмарочоси.
Вершини лазень уподобали птиці, незрідка можна було почути крики чайок. Наставав вечір. Відпочивши трохи на траві в гаї біля лазень і звірившись з картою, ми відправилися назад до площі Венеція, але іншим маршрутом 