Першим номером нашої блукальної програми Мадридом був Арануес. Від станції вправо, до зупинки (метрів 20), за зупинкою вправо до перехрестя і вліво — впираєтеся прямо в палац. Пішки хвилин 7-10.
Королям дуже сподобалося місце де сходяться річки Тахо і Харама (Jarama) ще в 1380-і роки, тому вони вирішили збудувати тут мисливську резиденцію, пізніше тут жили католицькі королі Ізабелла і Фердинанд. Король Філіпп II, правнук великої королівської пари, вирішив зробити ще одну хорошу справу в своєму житті: побудувати тут палацову резиденцію в стилі ренесанс, для чого його теща, між іншим, з роду Медічи, спеціально прислала фахівців з садівництва, а свою руку до палацу доклали майстри своєї справи, творці Еськоріала – Хуан Батіста де Толедо і Хуан де Херрера. Нащадки Філіппа продовжили справу облагороджування палацово-паркового ансамблю, щоправда, палац сильно постраждав від пожежі в XVIII ст, але був вдало реставрований – не без участі архітектора Франчесько Сабатіні (Francesco Sabatini), який, як ми памятаємо з попередньої моєї розповіді, створював Королівський палац в Мадриді.
Вийшовши до палацу, ми, як годиться, зняли головний вхід, у тому числі виконали атракціон з діставанням і установкою штатива, яка продовжувалася так довго, що напівзамерзлий охоронець, що прогулювався напроти фасаду, з цікавістю став до нас приглядатися і крутився неподалеку – напевно, думав, що ми ракетну установку наводимо :)?
Всередину палацу ми не пішли: хоч він і включений в усесвітню спадщину ЮНЕСКО, ми вирішили, що огляду Королівського палацу в Мадриді і відвідин королівської ж резиденції Еськоріал буде більш ніж достатньо для однієї поїздки. Тому обмежилися оглядом паркового ансамблю. Не дивлячись на січень, парк був зелений, кущі – рівно підстрижені (при нас якраз достригали верхівку якогось дерева), доріжки бездоганно підметені. На вході в парк фонтан досить такий серйозний, ще один масштабний – на площі біля палацу.
Дуже цікаво спостерігати за річкою, яка утворює той самий Jardin de la Isla, – парк на острові. Річка незвичайно красивого кольору із-за перепадів висот то рівна як дзеркало, то падає водопадом, люто бризкаючись на всі боки. У парку варто ще поглянути на Будиночок моряків, де розташований музей човнів і ботів, що належать королівській сім’ї, і Каса дель Лабрадор – літній павільйон імператора Карла V. На мій суб’єктивний погляд, дивитися Аранхуес потрібно до Ескоріала і таких міст, як Авіла, Саламанка, Сеговія, Толедо – інакше в порівнянні з ними Аранхуес виглядатиме дещо сіро!